Працівники Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів прийняли участь в науково-практичному семінарі, в якому висвітлювалися питання інклюзивної освіти незрячих дітей, виготовлення для них літератури в спеціальному форматі «Daisy», створення мультиплікації для глядачів, які не бачать. Під час семінару демонструвалося чимало відео, проводилися цікаві тренінги.
Участь у семінарі прийняли працівники бібліотеки, консультанти психолого-медико-педагогічних консультацій, тифлопедагоги, вихователі ДНЗ, дитячі офтальмологи, освітяни, батьки дітей із глибокими вадами зору. Модернаторами семінару виступили викладачі академії «Свефі» (Швеція) Яткола Матті та Усов Алексей.
Учасники семінару активно обговорювали питання впровадження світового досвіду щодо навчання незрячих в Україні.
Інклюзивна освіта – це гнучка система навчання дітей з особливими потребами в умовах масової школи за місцем проживання. Вона передбачає створення освітнього простору, який відповідає можливостям і потребам кожної дитини.Освітні потреби дітей з глибокими вадами зору виходять за межі загальноприйнятої норми: основною їх ознакою є необхідність використання у навчальному процесі спеціальних методик і спеціального технічного обладнання: брайлівської друкарської машинки, комп’ютера зі спеціальним програмним забезпеченням, брайлівського дисплея (для дітей без залишку зору), стаціонарних настільних або компактних переносних збільшувальних систем (для дітей з залишковим зором).
У європейських країнах питаннями інклюзивного навчання дітей з глибокими вадами зору разом зі здоровими однолітками у загальноосвітніх школах займаються впродовж кількох десятиліть. Для прикладу: в Швеції школи-інтернати для сліпих дітей були зачинені наприкінці 70-х років XX ст. Незрячі діти відтоді здобувають середню освіту в масових школах поруч із своїми цілком здоровими однолітками. Окрім вивчення рельєфно-крапкового шрифту при допомозі брайлівських друкарських машинок (аж ніяк – не дощечок з грифелем!), незрячі школярі засвоюють комп’ютерну грамоту, починаючи від 1-го класу. В результаті такої соціалізації та комунікативності шведські незрячі є абсолютно рівноцінними членами громади і конкурентоспроможними на ринку праці фахівцями.
Чи не найбільшою соціальною проблемою сучасної України є відмежування людей з інвалідністю від спільноти здорових. Існує упередження, що інвалід може лише споживати плоди інших, але він не здатен виробляти їх власною працею. Насправді це не так. Чимало разючих прикладів свідчать на користь людей з інвалідністю, здатних своєю наполегливою працею змінювати світ. Головне – бачити цих людей, їх силу волі, прагнення до змін, досягнення і здобутки. І чи не основну роль у цьому відіграє спільне співіснування в єдиному просторі – життєвому, шкільному, вузівському, культурному, спортивному та ін.
