Прикро констатувати, але в українській періодиці є видання, які у гонитві за дешевими сенсаціями, бажанням набути слави неабиякого поборника прав народу чи намаганням завдати шкоди, розміщають на своїх шпальтах необґрунтовані, непрофесійні матеріали. Аби досягнути своєї мети, такі діячі не цураються використовувати найменш захищені верстви населення. У даному випадку – людей із особливими потребами.
Йдеться про статтю, під якою поставив свій підпис Сергій Харченко у тижневику «2000», і в якій автор оприлюднює ніби то дивний тендер, проведений Фондом соціального захисту інвалідів по закупівлі телефонів для людей із вадами слуху. Власне, вже сама назва, як і висновок цього допису, засвідчують відсутність культури та елементарної поваги як у пана Харченка так і у видання, яке її опублікувало. Втім, нехай такий вельми невисокий рівень одного з найважливіших чинників суспільної моралі залишається на їхній совісті. Дивує інше. Непрофесіоналізм, цілковита необізнаність у справі, про яку взявся писати бравий журналіст.
Автор або є цілковитим невігласом у законодавчій базі щодо процесів державних закупівель, або ж свідомо маніпулює та перекручує факти. Все ж вважаємо за потрібне відповісти на закиди, адже заплямована честь Фонду соціального захисту інвалідів. Насамперед, перед тими нашими співвітчизниками, які мають обмежені фізичні чи психологічні можливості, і, яким ми впродовж двадцяти років, реалізуючи державні програми, допомагаємо матеріально, у лікуванні, навчанні, реабілітації.
Зокрема, і людям, які мають вади слуху або взагалі не чують. Одним із чергових кроків назустріч таким нашим громадянам була організація та проведення Фондом соціального захисту інвалідів відкритих торгів. Назва предмету закупівлі: «Апаратура радіотелевізійна і передавальна (мобільні телефони)». Тут треба наголосити, що рішення про проведення даної закупівлі прийняли 24 березня 2011 року. Було подано оголошення в інформаційний бюлетень «Вісник державних закупівель», яке опублікували 4 квітня 2011 року. Розкриття пропозицій відбулося 6 травня 2011 року, тобто, згідно чинного законодавства, пройшло 30 днів із часу публікації оголошення про торги.
Пропозиції для участі у торгах подали два підприємства: ТОВ «БМС Консалтінг» та ТОВ «Тайгер –ГК».
Знову ж таки, згідно Закону України «Про здійснення державних закупівель», на розгляд та оцінку пропозицій учасників Замовнику надається 20 робочих днів. Комітет з конкурсних торгів Фонду, 27 травня 2011 року, прийняв рішення про відміну торгів. Пропозиції обидвох учасників були відхилені як такі, що не відповідають умовам документації конкурсних торгів. ТОВ «БМС Консалтінг» не дотрималось умов оформлення пропозицій конкурсних торгів. У ТОВ «Тайгер –ГК» окрім недотримання умов оформлення, були відсутні ряд документів, передбачених документацією конкурсних торгів. Також, підприємство надало аж сім цінових пропозицій у складі своєї пропозиції конкурсних торгів. Тоді як Учасник може подати тільки одну пропозицію. Треба виокремити і той факт, що всі сім цінових пропозицій ТОВ «Тайгер-ГК» за ціною були вищі, ніж пропозиція ТОВ «БМС Консалтінг».
Відтак, Фондом соціального захисту інвалідів повторно було оголошено про процедуру закупівлі: 10 червня прийнято рішення, 20 червня надруковано оголошення про торги, 22 липня відбулося розкриття пропозицій, оцінку та визначення переможця проведено 19 серпня. Повідомлення про акцепт оприлюднено у «Віснику державних закупівель» 23 серпня 2011 року. Укладення договору про закупівлю відбулося 16 вересня 2011 року. Бо відповідно до вимог Закону, це може відбутися не раніше, ніж через 14 днів від дати публікації повідомлення про акцепт, але не пізніше, ніж через 30 днів від дати прийняття рішення про акцепт. Тобто, і цього разу Фондом були чітко витримані всі вимоги чинного законодавства. Важко збагнути хід думки пана Харченка, коли він наголошує, що «лише наприкінці 2011 року по результатах тендеру був заключений договір на поставку».
Також незрозумілий сарказм щодо чисельності апаратів – «аж відразу 8 114 мобільних телефонів». Така кількість зумовлена відповідно до потреби, наданої регіональними органами праці та соціального захисту населення.
І в чому завинив Фонд, якщо, враховуючи реальне фінансування видатків, у 2011 році, відповідно до розподілу, планує поставити на адреси регіональних органів праці та соціального захисту населення 5 194 апарати?
Щодо самих телефонних апаратів. Згідно гарантій виробника, модель Fly DS-165 розроблена у 2011 році. На час проведення торгів вона проходила тестування! Сертифікат відповідності виданий Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики Державної системи сертифікації 8 червня 2011 року. Із комерційних міркувань цей апарат в Україну не постачають, себто його нема у роздрібній торгівлі. Таким чином, автор ввів в оману щодо застарілості моделі. Так само він подав неправдиву інформацію про вартість цього телефонного апарату в Росії. Згідно даних офіційних продавців (МТС, Євросєть, Озон та інших), у наших сусідів ця модель коштує 2 190 рублів, що, відповідно до курсу Центрального банку Росії, становить 71 долар, або 582 гривні. І це лише вартість апарату без необхідного функціоналу… Пустослівні і твердження пана Харченка про «мінімум удвічі дешевші» апарати. Він не наводить жодного прикладу про такий дешевий телефонний апарат, який відповідає тендерним Вимогам, тобто який має функції передачі текстової інформації електронною поштою, а також у форматах SMS, MMS, ISQ, може змінювати розміри тексту повідомлень, має режим вібродзвінка. Згідно Вимог, апарат має мати всі ці функції без ніяких змін чи допрацювань, про що говорить автор, згадуючи інші моделі. Переможець торгів – ТОВ «БМС Консалтінг» – гарантує наявність усіх необхідних функцій в апараті Fly DS-165.
Насамкінець. Автор статті посилається на дані Українського товариства глухих щодо чисельності людей із вадами слуху. Напевне, знайшов він їх, як і все інше, використане для допису, у всесвітній електронній павутині. Шукав поверхнево. Нашвидкоруч. А треба було відвідати Центральне правління УТОГ. Дізнатися, що при визначенні предмету закупівлі Фондом були враховані і їхні пропозиції. А ще, довідатися про багаторічну плідну співпрацю Фонду соціального захисту інвалідів із Українським товариством глухих, із громадськими організаціями інвалідів. Про тисячі навчених за кошти Фонду людей, про створені робочі місця для них, про комплексну реабілітацію, санаторно-курортне лікування, матеріальну допомогу.
А якщо вже з цієї чи іншої причини забаглося кинути на нас тінь, то треба, бодай, глибше вникнути у суть питання, вивчити законодавчу базу, посилатися на достовірні дані. Втім, якби автор дотримувався цих прописних істин, то і статті цієї не було б.
