Прагнення України досягнути стандартів життя розвинутих європейських країн зумовлює необхідність вищого, ще більш якісного підходу до соціального захисту людей із особливими потребами. Одним із основних критеріїв, який дозволяє людям із обмеженими фізичними можливостями відчувати себе повноправними членами суспільства, є рівень їхньої зайнятості, тобто створення державою робочих місць для працевлаштування інвалідів.

 

Сьогодні в Україні понад 2,5 мільйони людей, які через фізичні або психічні вади здоров”я потребують від держави особливої уваги. Мірилом передових країн Старого світу є працевлаштування половини від загальної чисельності інвалідів. В нашій країні нині створено сприятливі умови оплачуваної роботи для майже 378 тисяч із них. Аби вирішити це важливе питання, уряд поставив завдання створити у найближчі роки один мільйон робочих місць для працевлаштування інвалідів.

 

Одним із державних органів, покликаних здійснювати соціальний захист людей із особливими потребами, є Фонд соціального захисту інвалідів. Саме створення робочих місць для працевлаштування людей із обмеженими можливостями сьогодні у найперших завданнях Фонду, який здійснює контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами і організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

 

Упродовж 2001-2005 років у нашій державі за кошти Фонду соціального захисту інвалідів було створено понад одинадцять тисяч робочих місць для людей із особливими потребами. У 2006 році за кошти Фонду було створено 1 276 робочих місць, а за десять місяців 2007-го – 2 435 робочих місць для працевлаштування інвалідів. Цьогоріч очікується створення 2 832 робочих місць, що у два з половиною рази перевищує минулорічний показник.

 

 Стійка тенденція до зростання прогнозується і надалі, бо щороку зростає чисельність суб”єктів господарювання, які звітують про зайнятість та працевлаштування людей із вадами здоров”я, а разом із тим зростає число підприємств, які, через невиконання 4-відсоткового нормативу, сплачують до державного бюджету адміністративно-господарські санкції.

 

Чисельність підприємств, які, за звітний період, подали звіти до відділень Фонду у 2006 році становила 91 637, а у 2007 році за звітний період вже прозвітували 102 133 підприємства.

 

Завдяки адміністративно-господарським санкціям у 2006-2009 роках планується створити ще 10 тисяч робочих місць. Принагідно треба сказати, що за рахунок цих коштів створюються також належні санітарно-гігієнічні та виробничі умови на робочому місці інваліда згідно його індивідуальної програми реабілітації за рекомендаціями МСЕК. Частина цих коштів використовується Фондом при наданні підприємствам, установам та організаціям позик на створення додаткових робочих місць.

 

При вирішенні питання працевлаштування інваліда, насамперед, необхідно брати до уваги стан його здоров”я, тобто керуватися його індивідуальною програмою реабілітації. Є й інші чинники: побажання та можливості людини із особливими потребами. Також важливим фактором створення робочих місць для людей із обмеженими можливостями є відповідність інтересам держави. Відтак, окрім вирішення питання працевлаштування, буде ще й певний позитивний економічний ефект.

 

В Україні, як і в більшості країн європейської спільноти, діє концепція квотування державою певного відсотка робочих місць на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності та господарювання. Як ми вже згадували, цей норматив становить 4 відсотки для суб”єктів господарювання, на яких працюють 8 і більше осіб. Для порівняння, у Франції, Німеччині та Угорщині робочі місця для людей із особливими потребами резервують на підприємствах більш, ніж із 20 працівниками. В Австрії та Польщі – із 25 працівниками. Так само різний і відсотковий розмір квоти. В Італії й Іспанії – 2%, у Греції – 3%, в Німеччині – 5%, у Франції – 6%. Однаковий з Україною норматив встановлений для підприємств Австрії.

 

Цікаво, що доволі низький норматив створення робочих місць для людей із особливими потребами в Італії зумовлює працевлаштування 55 відсотків інвалідів країни.

 

Фонд соціального захисту інвалідів постійно відстежує й вивчає такі позитивні тенденції з метою ймовірного їх використання при вирішенні питання працевлаштування інвалідів. Так само ведеться постійний моніторинг досвіду у цій сфері країн СНД. Керівництво Фонду провело плідну зустріч із очільниками Державного Фонду Реабілітації Інвалідів Польщі, на якій питання працевлаштування людей із особливими потребами було головним.

 

Одним із напрямків працевлаштування людей із важкими фізичними вадами здоров”я може стати розвиток і поширення надомної форми праці для них.  

 

Сьогодні Фондом соціального захисту інвалідів ініційовано створення при місцевих органах державної адміністрації постійно діючих груп по розробці проекту програми заходів щодо впровадження у Луганській, Київській областях та місті Києві пілотного проекту створення соціального підприємства по працевлаштуванню інвалідів за місцем їх проживання. У світі відомі 180 видів робіт, які люди із особливими потребами можуть виконувати вдома.

 

Так само суттєво покращити стан справ щодо працевлаштування інвалідів може подальший розвиток і вдосконалення їхньої підприємницької діяльності. Державною допомогою у цій сфері могли б стати проведення семінарів-тренінгів, звільнення від податків або пільги при оподаткуванні, створення бізнес-центрів, які сприяли б людям із особливими потребами вести підприємницьку діяльність.

 

Для фінансової підтримки інвалідів-підприємців можна запровадити практику надання їм безпроцентних позик Фондом соціального захисту інвалідів.

 

 Аби працевлаштувати якомога більше людей із фізичними чи психічними вадами здоров”я Фонд соціального захисту інвалідів постійно працює над ширшим застосуванням відомих і пошуком нових векторів роботи.

 

Повертаючись до квотування на підприємствах робочих місць для працевлаштування інвалідів, треба виокремити той факт, що багато країн світу вважають таку практику принизливою для людей із особливими потребами. У США, Канаді, Великій Британії, Австралії та інших при залученні громадян до соціально-трудових відносин керуються принципом рівності.

 

Очевидно, що усі відомі міжнародні форми працевлаштування людей із особливими потребами заслуговують уваги, бо покликані вони вирішувати надважливе питання будь-якого суспільства. Напевне, ідеальна модель надання інвалідам рівних можливостей на ринку праці може бути створена шляхом виокремлення і об”єднання всіх найбільш успішних форм і методів, відомих у світовій практиці.