Двоє людей з особливими потребами – неймовірно життєрадісні, сонячні, щирі, усміхнені - стали на весільний рушник. Ольга Гавриліна в Тернополі відома, як голова міської організації інвалідів опорно-рухового апарату. Вона теж з дитинства пересувається на візку, колись операція дала ускладнення і жінка не може ходити, але веде активний спосіб життя, намагається робити добро і допомагати іншим. ЇЇ життя наповнене сенсом і кожен її день не прожитий марно. На долю Ольги випадало чимало випробувань, важко хворів її син, але знайшлася людина, яка разом з жінкою долала усі перешкоди і в будь-яку хвилину стоїть пліч-о-пліч – це Олександр Саковець. Родом він iз Білорусі, та все життя прожив у Росії в Мурманську. 5 років, як також їздить на візку. Раніше працював далекобійником, тоді потрапив у ДТП, після якого дивом вижив, аварія позбавила його можливості ходити. Та дивлячись на чоловіка сьогодні, розумієш: фізичні можливості не основне, основне – особисте щастя, яке він знайшов. Познайомилися Ольга та Олександр в Інтернет-мережі, 3 роки спілкувалися, потім чоловік приїхав до Тернополя, щоб побачити ту, яка запала глибоко в душу. Тут його тепло прийняли, сподобалося відношення гостинних людей, а головне – тут його життя – Ольга, тому й вирішив оселитися у Тернополі назавжди. 19.09.20015 року  закохані повінчалися у храмі Матері Божої Неустанної Помочі.

            Працівники відділення Фонду радо долучились до надання допомоги у вирішенні організаційних питань. Були організовані волонтери для надання допомоги  в безпечному та безпроблемному доїзду до місця вінчання. 

Вітати подружжя прийшли багато близьких людей. Молодят обдаровували подарунками, квітами, та найкращий подарунок для них у цей день – те що Бог допоміг їм створити сім’ю. Усі бажали Ользі та Олександру довгих і щасливих років спільного життя і щоб їхні теплі, щирі почуття ніколи не покидали їхні чуйні, ніжні серця.